Федорук Олександр , 14 января 2009

Федорук Олександр про Віктора Сидоренка

Пластицизм художника у межах творчих пошуків і знахідок – місток експериментів над площиною і полотном, з олією, акрилем, аніліном. Абсолютна відмова від наративного і несприйняття вербального, амплітуда між елементами можливого на творчій дистанції «від і до».
Художник торкнувся мотиву у властивий йому пластистично-утаємничений, пантеїстично-загадковий спосіб, приховуючи зміст уявлень про вияви сенсорного в малярстві. Він довіряє інтуїції. А може то і є духовна енергія землі, на якій живе художник.

[ Читать дальше ]

Олександр Соловйов, 14 января 2009

Олександр Соловйов про Віктора Сидоренка

Експозиційна форма і просторова структура "Аутентифікації" зрозумілі і добре прочитуються. Цьому сприяє також яскраво виражений централізм головної композиційної вісі виставки. Але виразність, простота не тотожні синонімам схематичності і спрощеності.
Як і попередній, венеціанський проект художника, "Аутентифікація" тяжіє до синтетичної репрезентативної інсталяції.

[ Читать дальше ]

Олександр Соловйов, 14 января 2009

Неокласика і мультимедіа

Проект Віктора Сидоренка "Жорна часу", витриманий в руслі неокласики, сплески якої з певною закономірністю мали місце і в модернізмі, і в постмодернізмі, не може не викликати асоціацій з "Таємною Вечерею" Леонардо. Перш за все впадає у очі схожість композиційних схем. Але цим, мабуть, й вичерпується типологічна спорідненість. В своєму міланському шедеврі великий геній слідував за висунутим ним принципом, який можна сформулювати як "одна стіна, один простір, одна сцена". Особливість проекту "Жорна часу" (втім, вона не містить розбіжностей з сучасними тенденціями) - його процесуальний характер. Це виявляється і в його здатності, не втрачаючи головного смислу, набувати тієї чи іншої модифікації в залежності від конкретного експозиційного простору, і в заданій ним черговості, послідовній мінливості сприйняття всіх його медійних складових.

[ Читать дальше ]

Березницька Людмила, 14 января 2009

Березницька Людмила про Віктора Сидоренка

Постмодерністське висловлювання - це реакція на протистояння між укоріненим уявленням й інноваційним поглядом на той самий об'єкт. Як традиційне, так і інноваційне висловлювання належить суб'єктові й тому лише частково здатне виявити істину як таку. Воно не тільки не прагне висвітлення всього змістовного потенціалу об'єкту, але зумисне уникає його всебічного тлумачення, зміщуючи акценти в площину суб'єктивного. Висловлювання прагне об'єктивності лише у випадку виникнення надлишку суб'єктивних думок з одного й того самого приводу. Доки проблема протистояння укоріненого і контемпорального поглядів існує, об'єкт продовжує стимулювати суб'єктивні інтерпретації та інновації.
Естетичне відчуття не сприймає суперечностей і не бажає чекати, коли протиріччя будуть вирішені в актуальному просторі і часі. Художня свідомість рефлексує першою.

[ Читать дальше ]