Александр Соловьев, 14 января 2009

Александр Соловьев об Александре Дубовике

Искусство Александра Дубовика – это Палимпсест, это искусство художника-философа. Неслучайно поэтому так точны и емки для его характеристики собственные рассуждения художника о природе орнаментализма, понятийности, новой чувственности в контексте живописи «чистых сущностей» и постмодернистского наслоения, «смещения смыслов». В редкостном синкретизме рационального благочестия и эмоционального безумия, насыщенной иерархиями космогонии и даосской пустотности, очевидного и скрытого, реликтов изоморфности и абсолютной отвлеченности формы, «твердого знака» и «вторичного света», «вспышек и мерцаний» - именно в нем для меня кроется диалектическая энигма и привлекательность этого Большого Художника.

[ Читать дальше ]

N/A, 14 января 2009

"Сугестивний реалізм" Олександра Дубовика

Деякі риси українського мистецтва другої
половини XX століття.
В історії українського мистецтва XX століття період з кінця 1950-х до середини 1980-х і досі залишається, мабуть, чи не найменш дослідженим. Проте висунуті ним творчі пропозиції не лише склали вагомий шар вітчизняної художньої культури, а й продовжують відігравати помітну роль на мистецькій сцені. І тут аналіз творчості одного з провідних майстрів цього часу - Олександра Михайловича Дубовика заслуговує на окрему увагу, не тільки як значне мистецьке явище, а й як віддзеркалення певних тенденцій та спрямувань часу. Розпочата в кінці 1950-х років, в період суспільної "відлиги" в СРСР, коли найбільш активні та незалежні художники прагнули розширити мистецький простір, долаючи ідеологічні та естетичні межі соцреалізму, вона визначилася в часи "застою" кінця 1960-х- початку 1980-х років, увійшовши складовою до унікального культурного феномену радянської епохи - неофіційного мистецтва, андеграунду, де авторська позиція та творчі інтенції 0.Дубовика відзначалися особливою цілісністю та послідовністю.

[ Читать дальше ]