Передмова

При першому знайомстві iз творчістю Миколи Журавля може здатися, що вона дещо вузько сфокусована, що він вперто i старанно будує мистецький cвіт, зосереджений на бджолах, вуликах та бджолярстві. До того ж витончені концептуальні твори українського майстра, його малюнки, картини, моделі скульптури та документальні матеріали, що увійшли до проекту «Пасіка», пропонують нам вражаючий i зворушливий спектр образів, що базуються на віковічних бджолярських традиціях.
Однак його нібито проста тематика, хоч вона i несе відчутну зорову насолоду, є лише спокусливою містичною брамою до світогляду, що його Журавель постійно збагачує через свій винахідливий підхід до власної тематики. Дивлячись на нього іншими очима, можна ствердити, що проект «Пасіка» водночас не є тим, на що вказує його назвати - вуликом, зпроектованим та збудованим людиною, чий рід займався бджолярством впродовж багатьох генерацій. У центрі його маємо справжній вулик, вражаючу дерев'яну споруду ручної роботи, чия нахилена конусова конфігурація водночас нагадує фригійський ковпак, класичний символ революції, i людське серце, скріплене ребрами i позначене на м'язовій стінi бороздчатими графіті.
Органічну вуликову структуру підтримують форми та об'екти, пов'язані з ії чільною темою; вci вони присвячені Петрові Івановичу Прокоповичу, українському вченому XIX ст., що винайшов систему «раціонального» бджолярства i дійсно створив модерний вулик, як ми його знаємо. Журавель багато чого запозичує в цього свого духовного наставника, i віддячує йому, переносячи його вчення i етику у XXI ст. Проте це означає більше, ніж модернізація коробки з рамками, що виймаються; візюнерський проект Журавля адаптує та деконструює прокоповичеві впливові принципи, заглиблюючись до концепту, на якому вони вci базовані, i бере до ліричної уваги його емоційний, символічний та універсальний вимір.
Інакше кажучи, Журавель, випускник Київського державного художнього інституту, що i надалі живе у Києві, хоч його твори експонуються по всьому світі, створив вражаюче бджолине гніздо, що висловлює свої функції у величних, ліричних, ба навіть метафізичних термінах. А потім він зайнявся співпрацею iз бджолами, що з часом заселили його споруду, i таким чином він завершив цей глибокий та складний концепт, водночас вироблюючи мед та творячи мистецтво! Замість того, щоб робити вихолощені спостереження та вкладати екземпляри у колекцію, Журавель звернувся до самої природи, щоб створити живий монумент зв'язкам людства i нашої планети та їхнім гармонійним рисам. Водночас він вперто наполягає на увазі до створених людиною препон цьому гармонійному співіснуванню; цей процес притягує його увагу вже не перше десятиліття, від самого початку експонування його творів, ще навіть до того, як він закінчив інститут у 1989 p., i по тому, вже у вільній пост-советській Україні.
Бурхливість цієї складної доби відбилася у творах Журавля, особливо у акції 2000 р. під назвою «Агресивне бджолярство», що входить до складу його більшого проекту «Пасіка». Вже сама и назва е оксимороном, бо за самою своею природою бджолярство є лагідним та дещо пасивним зайняттям. У відеозаписах, документуючих руйнування, спалення вулика, митець показує у «Агресивному бджолярстві» перевернутий світ, трансформуючи мирну царину у віртуальне пекло. Замість використання диму для лагідного спровадження бджіл до вулика чи з нього, емоційний пасічник використовує жорстоку силу вогню та вщент нищить бджолиний притулок. Аналогічним чином, шокуючі жорстокі алюзії вказують на ширший світ навколо нас, де традиційні цінності раптом непередбачено руйнуються. Символізм вулика як храма, в якому чудесним чином продукується золотий мед, постає зкорумпованим; при горінні вулика золотий стае одвічним кольором комерції, співпраця мутує у домінацію.
Не менш вражаючими, хоч i набагато спокійнішими у їхнix образах та алюзіях, є інсталяції та акції, що знаходимо поруч із «Агресивним бджолярством» у мистецькій біографії Журавля. Чисті білі сфери iз червоними стрілочками репрезентують цілеспрямований рух бджіл у проекті 1998 р. «Сфери», в той час як наука i чудо роблять свою поетичну змову у проекті 2002 р. «Концервація туману», що продовжує лінію, започатковану «Паризьким повітрям 1919 р.» Марселя Дюшана. Загадкові сфери, інстальовані посеред вулиць i парків Києва, вражають містичною красою їхнього чистого мінімалізму. Банки зеленого скла та Ух старомодні металеві кришки у ретельно задокументованій «Концервації туману» репрезентують не менш таємничу ідею, але у термінах настільки легких, ефемерних та елегічних, що вони межують із трансцендентним.
Вражений ранковим туманом центральної України, Журавель буквально «спіймав» цей ефект, за допомогою найпростішої методології, але з натяком на радісний алхімічний процес. Серія фотографій свідчить, як він заходив у воду річки Псел біля села Могриця, вбивав палки у річкове дно i на верхівці кожної розміщав перевенуту банку. Ефимерна природа цього зусилля підкреслюється знімками, нечіткими через той самий туман, що художник по-донкіхотському намагається спіймати у банку. Пізніше, банки, що були затуманен!, свідчать про істину: заповнені лише краплями води, вони не були спроможні зберегти повсякденне чудо природи - інакше кажучи, ніщо не спроможне зупинити час i природні сили. Ці банки могли лише тужливо i старанно натякати на існування такого чудесного явища, що регулярно відбувається у природі демонструвати та шанувати ії.
Аналогічним чином Журавель підходить до концепту безпосередньої співпраці з цими силами природи у його великому «Ескізі вуликів» 2003 р. -свиткоподібному документ!, на якому плями чаю та вина ілюмінують ескізи тушшю, що розбудовують ключові елементи, як от сам вулик, з його похиленою банею та органічною формою. В одній iз секцій композиції маемо бджіл, що рояться (мабуть зазначаючи недокінчений вулик); у інших вони наближаються до вулика i нарешті входять до нього. Цей ескіз, з його версіями вулика, що накладаються одна на одну, сяє медово-золотими тонами, чиє джерело - чайне листя та виноград - знову підкреслює залежність людини від балансу з природою.
Ще більше відкриває одна з po6iт 2003 р., виконана олією на полотні; и секції втілюють організоване шаленство населеного вулика, це трудівники-бджоли

розпочинають свою невпинну працю. Затуманені, начеркові области синього, білого, червоного та потоків жовтого майже затьмарюють організовану конструкцією евентуального вулика, рамкову систему, що Журавель продемонстрував у підготовчих малюнках, а потім зробив значно більш вагомою у таких великих, випромінюючих світло роботах мішаної техніки як «Рамка №1» та «Рамка №2» iз циклу «Пасіка».
У цих живописних творах, так само як i у інших варіантах проекту, що через якусь прадавню алхімію нібито трансформувались iз заповненого медом стільника в українські ікони, насичені золоті квадрати росташовані один від одного, їхній поверхні вкриті цяточками, немов для того, щоб позначити, що кожен з них заповнений іншим гатунком пилку, результатом денної праці, трохи відмінним від інших. Поза структурами, що складають рамку для позолочених решіток, виявляємо тi caмi вишкрябані графіті, як i на зовнішній поверхні самого вулика. Ба мабуть найбільш інтригуючим є те, що чотири банки, подібні до тих, що були використані у «Концервації туману», займають верхні регістри композиції, немов для того, щоб інтродукувати у неї той туман, що обступав вулик, коли той був заповнений бджілами i був живою частиною краєвиду.
Прошарки значень, що вирують під поверхнею циклу «Пасіка», у поєднанні з журавлевими тендітними каліграфічними написами у ескізах та інтенсивною ілюмінацією вулика у cepiї решіткоподібних творів, все ж таки знаходять своє найповніше i найглибше відбиття у самому вуликові дерев'яна скульптура у формі порожнистого похиленого конусу, що слідує принципам, започаткованим Прокоповичем два століття тому, але також несе відбиток модерної доби та інтенції митця, достатньо велика, щоб умістити людину, що сидить. Два ії крила сформовані таким чином, щоб при повному співпадінні залишався відкритий простір та портали для бджіл. Але ключом до цього процесу виступає золотисто-червоний пігмент, якому була дана можливість вільно розлитися по блідій, гіпсоподібній поверхні, підкреслюючи такі принципові деталі як мініатюрні «бджоли» рельєфних стрілочок та графіті, вшкрябані у три грубих ребра, що, здається, могли би виконувати роль сходів до димаря на якійсь прадавній стіні вражаючий скульптурний твіp, «Пасіка» підіймається над процесом свого створення, документацією цього процесу, та пов'язаними з цим роботами Журавля; вона перетворюється на те, що митець задумав у триваючій cepії poбiт, що базуються на одному принциповому символі: бджолі у iї стосунках iз своєю спільнотою, i, по тому, бджола та бджолина спільнота у гармонійному співіснуванні з природою. Амбітний проект Журавля таким чином перетворюється у вражаючий, живий, миротворчий образ не більше не менше як власної візіонерскої утопії.

Сем Гантер, професор мистецтвознавства, Принстонський університет Переклад Віталія Чернецького.

апгм ол, 18 июня 2009

ідіт ви в сраку дайте креслення вулика