Сергей Гай

Виктор Рубанский → Мои друзья → Сергей Гай → Раздел статей →

Вернуться в раздел

Ольга Петрова про Сергія Гая

Художній світ львів'янина Сергія Гая виразно індивідуальний, вишуканий, навіть аристократичний. Це живопис для тих, хто у власному житті не розминувся з мистецтвом і щасливий, коли в безмежжі художньої продукції знаходить перлину.
Слід французьких мистецьких уподобань, досить органічних для живопису Львова протягом усього XX століття, є очевидним. Але сюжети в композиціях С.Гая - це парадигма не про тіло та обличчя людини, а про таємницю духу, що оселився в тілесній оболонці. В усьому, що виходить з-під пензля, є відгомін академічного вишколу, спостережливість аналітика, який уміє бачити найсуттєвіше в жесті, в рухові - робити з того пантомімічно бездоганний знак.
Творчість С.Гая репрезентує «його величність живопис» у чистому самопредставленні. Автор - майстер великих лаконічних сполучень, зазвичай композицію побудовано на двох або трьох домінуючих кольорах. Але скільки в цьому узагальненому нюансів, тональних, вібруючих, як пелюстки на вітрі, переходів, скільки кольорів. Яку полотнах, писаних червоним, смарагдова зелень запалює вогонь усієї композиції. Скільки тут витончених відтінків: від чорного та теплого коричневого до густого ультрамарину та світлого лимонного сяйва, холодного, як відблиск сонця в джерельній воді. Живописна матерія полотен рухома, така, що глядач нібито присутній при самому процесі письма. В усьому, створеному С. Гаєм, є аура сяючого кольору вітражів. Для тих, хто вміє вдивлятися та бачити, ця кольорова розкіш - невимовна насолода.
Світ Сергія Гая - автономний, його живопис має власне «обличчя», його не сплутаєш з іншим. Але ця індивідуальність двоїста: настільки ж конкретна, як і невловимо дражлива і тому особливо принадна своїми фактурами, письмом, ускладненою поверхнею полотен.
Кольорові нашарування інколи нагадають поверхню застиглої магми - фактури композицій то викладено на взірець мозаїки або прописано тонкими лесируваннями, то спонтанно прокреслено, навіть подряпано гострим лезом.
У цьому новоутвореному світі знаки, колір та образи впливають на глядача як сама реальність. Тут емоція, гарячкувата пристрасність автора передається «іншому», трансформується в переживання глядача, котрий, як «зачарований прочанин», уже потрапив у полон колористичної віхоли, у всесвіт, намріяний С. Гаєм. Тим більше що автор ніколи не зрадив ані свіжості погляду, ані власної майстерності.

Ваше имя:
Текст комментария:
	Введите символы, изображенные на рисунке: