Галина Скляренко про Анатолія Тертичного

Виставка живопису київського художника Анатолія Тертичного — перша персональна в його житті. І, відбираючи для неї твори, він навмисно уникав «огляду досягнень», прагнучи по¬знайомити глядача зі своїми пошуками, знахідками, сумнівами, зробити її живою і відкритою, такою, що наче відтворює настрій творчої майстерні, де б'ється думка, йде безупинна робота, яка ось-ось має пере¬литися в несподіване відкриття...
Анатолій Вікторович Тертичний народився в 1954 році у Луганську в сім'ї шахтаря. Закінчив живописне відділення Луганського художнього училища, потім — у 1979 році графічний факультет Київського художньо¬го інституту. Бере участь у виставках з 1987 року. Член Спілки худож¬ників з 1988 року.
Його творча біографія досить типова для того покоління, що прийшло в мистецтво наприкінці 1970-х років, в період, коли соцреалістична доктрина вже «тріщала по всіх швах», але з останніх сил гальмувала творчі пошуки, які все далі відходили від офіційних настанов, прагнучи самостійних шляхів. В час складний і переломний, що ніс в собі передчуття і життєву необхідність нових художніх обріїв, але одночасно перейнятий задушливою атмосферою «застійного ідеологізму». Вибір творчих орієн¬тирів означає не тільки звернення до тієї чи іншої стилістики, але й усвідомлення своєї принципової позиції: «віддзеркалення життя в його рево¬люційному розвитку» чи мистецтво як самозаконна, самоцінна і незалежна сфера людської діяльності. Анатолій Тертичний вибрав мистецтво, спи¬раючись на ту живописну традицію, що пов'язана в Києві з іменами Т. Яб-лонської, Г. Неледви, В. Рижиха, А. Лимарєва, Т. Сільваші, Ю. Луцкевича, В. Буднікова, але шукаючи в ній своїх власних образів і барв.
Знайти себе молодому художнику було непросто. Робота в графіці, що нею займався після інституту, не задовольняла, хотілося більш безпо¬середнього вислову, розкутого самопрояву. Він прагнув кольору. Так сталося повернення до живопису, який ще з дитячих років був його го¬ловним захопленням. Але й тут пошуки власної стежки ростягнулися на роки: від безпосереднього слідування натурі, де сюжетно-компози¬ційна «обережність» пожвавлювалася темпераментним соковито-па¬стозним живописом, через зовнішню ефективність «соціально-критич¬ної» актуальності до суто кольорово-пластичного мислення, тієї «чистої живописності», що вмістила в собі властиві йому сприйняття та відчуття образу...
На виставці представлені твори 1986—1990 років-періоду, який художник вважає «своїм», бо саме цей час приніс йому впевненність у своїх силах, почуття правильності обраного шляху. Тертичний працює дуже багато, насичено і цілеспрямовано. Чотири роки були для нього поступовим сходженням по шаблях професійної майстерності, де нова ро¬бота не заперечувала попередньої, а зберігала в собі її досвід. Його жи¬вопис розвивається в бік усе більшої свободи, незалежності і активності кольорово-пластичної побудови. Порівняйте «Шучинські коні» (1986) — ліричний живописно-оповідний пейзаж, декоративну насиченість «Гурзуфського циклу» (1989) і кольорову пластичність робіт 1990 року — «Свят вечір», «Роздуми в сонячний день», «Та, що просить, та, що дає» та інших, що наближаються до межі фігуративного і нефігуративного живопису... Проте, цей рух далеко не однолінійний: на ньому зустрічаються і притчево-метафорична «Остання путь» (1988) і конструктивно-логічні «Сінокос» (1988) та «Обертання» (1989)... «Художник повинен бути різним»,— вва¬жає Анатолій і тому випробовує себе в різних стилістиках.
Анатолій Тертичний перш за все — живописець для якого це означає і принцип світобачення і особливості художнього мистлення. Колір, його інтенсивність,насиченість,
пластичність — головне в його творах. "ВІН визначає їхню структурну побудову,зміст, емоційне забарвлення. Враження від життя, природи, натури інтерпретуються ним через логіку барв, набуваючи то декоративного узагальнення, то тонкої просторової пластичності. В систему образу входить і сама живописна фактура, що має то самостійне естетичне значення, то складно взаємодіє з кольоровими масами. Живопис як такий, як зміст і мета, мабуть, можна назвати голов¬ною темою його творчості
" Анатолій" Тертичний —"національний художник. Це проявляється не в стилізаціях «під народне мистецтво» чи відтворенні етнографічних под¬робиць. Йому близький самий дух, внутрішня суть національної української художньої традиції з її вітальною енергією, оптимізомом, з щирістю вислову і емоційною стриманістю, що є основою народної етики, з її раціональністю і тим «пантеїзмом» світосприйняття, де природа, людина, час, простір існують в тісному взаємозв'язку і взаємообумовленості. Його образи живляться реальним світом, спираючись на звичай¬ні, невибагливі сюжетні мотиви та ситуації. В них він намагається поба¬чити більш глибокі, суттєві основи буття, перенести їх у сферу, споріднену народній метафоричності.
Він не належить до тих художників, що стурбовані постійними пошука¬ми нових тем та сюжетів. В його творах відкрито звучать «біогра¬фічні» мотиви: вони передають те, що з першу було засвоєно власним життєвим досвідом, що вразило, зачепило у повсякденності. Тому через кольорово-пластичні побудови прозоро прочитується авторська інтонація, власне ставлення до зображуваного — це ним пережите, позначене його любов'ю. Такий «Сільський цикл», що включає твори різних років і складає постійний інтерес художника, відбиваючи його шанобливе ставлення до родового коріння, мудрості простої праці, або його улюблений мотив — жіночі постаті в природі, які то зливаються з нею, то утворюють самостійну образну, пластичну тему — кохання, краси, життєвої сили...
Анатолій Тертичний — художник чесний. Він прагне обминати звабливі доріжки сучасної кон'юктурності. Хоче бути собою, знайти свій, власний шлях у живописі. Наскільки він оригінальний? А що визначає оригіналь¬ність в сучасній образотворчості? Він самостійний і щирий. У нього є своя позиція, своє коло образів, що позначене світлом його особистості. Хіба це не найважливіше?
...Одна з останніх робіт Анатолія Тертичного зветься «Подорож» пекучо-літня, палаючо-золота, наче обпечена гарячим яскравим сонцем. Вона до певної міри завершує творчі пошуки художника останніх років і несе в собі той внутрішній рух, що передбачає вихід на новий якісний рівень, досягнення нового ступеню пластичної свободи. Живописна «по¬дорож» Анатолія Тертичного продовжується...
ГАЛИНА СКЛЯРЕНКО,
кандидат мистецтвознавства

ноген, 10 мая 2012

внешгкеке еншленнеекнгнегкаенг

Рита Кожуховская, 19 января 2012

а я его ученица