Вікторія Бурлака, 15 января 2009

Вікторія Бурлака про Галину Григор’єву

Лінію, якої дотримується в своїй творчості Галина Григор’єва, гіпотетично можна назвати новим символізмом. Основною інтенцією художниці є пошуки максимально естетизованої, максимально витонченої, рафінованої форми.
Специфічна співучість лінії у Григор’євої — від успадкованої графічної культури.
Здатність до самообмеження в ніби то „вузьких” рамках певних жанрів — відлуння сакральної свідомості, яке й досі можна почути у секуляризованному світі. Художник-традиціоналіст прагне не самовираження, але довершеності, він додає свою лепту до того, що вже встигли зробити попередники. Григор’єва не шукає простору для сюжетного маневру, але медитує в межах усталених сюжетних ліній.

[ Читать дальше ]

N/A, 15 января 2009

"Скромність та простодушність згасять пристрасті дадуть простip прості".

Без благоговіння перед життям неможливо намалювати картину "Пташка співає", де, властиво, нема ніякої пташки, - але наявний и спів, бо саме співом невидимої зігзиці зачаровані дві молоді жінки, що завмерли, наче віддзеркалення статуй на тихій водь
Галина Григор'єва не змальовує, a оспівує жіночу стать, наче дематеріалізує постаті, створені чи то з пелюстюв чи то з джерельних струменів. Утаємничений образ жінки вів до горних висот генієв - Ботічеллі, Рембрандта, Дюшая, Врубеля... Українська культура лишається вірною чи не ритуальному рефрену образу Берегині - Богородиці - дружини - жінки. Некваплива послідовність поколінь майстрів пронесла у національну культуру біжучого століття явище, як на мій погляд, парадоксальне: кращі жіночі образи створено... жінками - художницями!

[ Читать дальше ]