Художній твір — це закодовані емоції

На початку свого творчого шляху я ставив своїм завданням бути «свідком часу», висловити в образній формі важливі проблеми та явища,сучасником яких мені випало бути, наприклад: «Реліквії Бресту», «Київський футбол», «Художник та модель. XX сторіччя». При цьому я намагався знайти найлаконічніше, «афорістичне» рішення, створити «формулу» явища.
Я не уникаю «актуальності», бо, як переконав мене великий життєвий та творчий досвід, найбільш актуальними виявляються явища та ідеї, які визначаються зазвичай як «вічні». Наші життя, наші думки, почуття та дії — не що інше, як «фрагменти вічності». Але «зв'язок часів» в подальшому знайшов й більш конкретне втілення в картині «Античне Причорномор'я», серії архітектурних пейзажів міст Європи.
Пам'ятники історії, монументи, що живуть поряд з нами, що органічно входять в наші емоції разом з найновішими візуальними аспектами,
стали персонажами моїх творів. А оскільки мистецтво насамперед звернено
до почуттів, а не до науково-логічних констатацій, я намагаюсь передати те хвилювання, яке відчув сам при зустрічі з тим чи іншим мотивом — чи то в Римі, Венеції, Авіньоні, чи в Києві. Саме цей «емоційний» розряд і породжує ці твори. Моїм глибоким переконанням є те, що українська культура належить до загальноєвропейської традиції, а точніше — до середземноморського її ареалу. І тому тематика ряда серій моїх творів не заперечує національній орієнтації, а навпаки,
підтверджує її «європейкість». У своїй праці я дотримуюсь до певної міри формального аскетизму, уникаючи підкресленого форсажу. Мої улюблені художники — П'єро делла Франческа та Моранді. А найприваблішою рисою як творчої манери, так і характеру людини є «стриманість сили».

вова, 6 октября 2009

дєрьмо

асрпаорапорор, 6 октября 2009

хуйня