Орест Голубець , 15 января 2009

Орест Голубець про Ігора Яновича

Надзвичайно важливу роль в працях художника відіграє фактура. Саме вона сприяє органічній єдності полотен з навколишнім світом, вони немов би оживають, вібрують, постійно змінюють свою характеристику. Складається дивне враження, що поверхня твору немов би одночасно вбирає, трансформує і випромінює світло. У зіставленні напрямків руху, які розгортаються в межах окресленого прямокутного формату, знаходить відображення первинна, архаїчна сила споконвічних процесів творення, ірраціональних і, поруч з цим, підпорядкованих невідомій нам логіці. Виміри цих процесів практично безмежні: від космічних і земних – до внутрішнього світу конкретної людини.

[ Читать дальше ]

Інетта Гриньок, 15 января 2009

Інетта Гриньок про Ігора Яновича

Живопис Яновича - явище інтуітивістське, фантазійної природи. Продиктоване внутрішнім станом, воно протистоїть концептуальним іграм із глядачем, вирахуванням ефектів, заангажуванню, провокації, епатажу. Це - творчий акт, спрямований не на зовнішній світ, а на внутрішній.

[ Читать дальше ]

Олена Мартинюк, 15 января 2009

Олена Мартинюк про Ігора Яновича

Спека і спокій, стриманість і чуттєвість, занурення в глибину поверхні та щем почуття розриву від нашарування безлічі дрібних подряпин на тлі реальності. Все та ніщо. Це можна назвати ліричним абстракціонізмом, а можна завмерти приголомшеним педантичним конструктивізмом ліній, схем та алгоритмічних рухів матерії. Однозначно те, що ця реальність безвідносна до дійсності і до людини.

[ Читать дальше ]