художник - ЦЕ СЕЙСМОГРАФ

1986 рік став знаменним у моєму житті її творчості. Чорнобильська трагедія, загроза генофонду України, особисті потрясіння призвели до різкого зламу в свідомості, краху всієї колишньої системи світовідчуття, до усвідомлення цілковитої дегуманізації розуму, який винен у тому, що теперішнє покоління з жахом спостерігає своє зникнення зі зникаючого обличчя Землі, свою власну агонію. Настала ера «психозой».
Відчуття трагизму з потужною гостротою породило центральну домінанту і в творчості «есхатологічний
Реалізм» (діагноз-мій).
Далі ланцюг перетворень від «енергії відчаю» до реконструкції свідомості іі вибуху підсвідомості, до Богоігізнання «у темній ночі душі». Трансформуючись від циклу до циклу («Твій дім у тобі», «Із світу долішнього у світ горішний» та ін). я вийшла на «Шлях до храму», основну тему, що надала єдності всій моїй творчості
останнього періоду.
Це не ілюстративні, не канонічні біблійні чи притчеві зображення. Це цілком ірраціональний, інтуїтивний, підсвідомий творчий процес, невгамовний спонтанних потік, що змітає на своєму шляху псі камені розуму. Мої твори не маніфест, я не прагну тотального впливу. Працюєш для свого глядача, свого (єдинодумця. й твоя енергія резонує саме .і цим глядачем.
.Інше розірвавши пуга закодованого, закліннованого розуму, ми сягаємо звільнення підсвідомості, перекомпановки «сигнальної інформації» («як уві сні з незаперечністю сна»). «Життя значно багатше асоціативними, ніж конкретними значеннями» (Барт). «І лише спалах інтуїції освітлює нагромадження фактів» (Тейер де Шарден). Мене глибоко вразив відгук Ричарда Ніксона на мою виставку 1992 року в Києві: «це художник із зідраною шкірою».
Алє, незважаючи на навпрочуд влучний вислів Ніксона, навіть моя «зідрана шкіра» відчуває гарячу радість іі безмежну повноту життя, особливо коли розцвітають мої квіти.

Нет сообщений