
 |
Николай Журавель
|
|
|
 |
Вернуться в раздел

Сем Гантер, 15 января 2009
Сем Гантер о Николае Журавле
Николай Журавель – художник «многогранный»; владея техникой графики, живописи, скульптуры – он мастерски компонует их, не нарушая гармонии и целостности созданного образа. Его творения выступают и средством анализа самого искусства, новаторские предложения актуализируют забытые явления и приглушенные традиции, обеспечивая их развитие, восстанавливая их содержание.
[ Читать дальше ]
Сем Гантер, 15 января 2009
Передмова
При першому знайомстві iз творчістю Миколи Журавля може здатися, що вона дещо вузько сфокусована, що він вперто i старанно будує мистецький cвіт, зосереджений на бджолах, вуликах та бджолярстві. До того ж витончені концептуальні твори українського майстра, його малюнки, картини, моделі скульптури та документальні матеріали, що увійшли до проекту «Пасіка», пропонують нам вражаючий i зворушливий спектр образів, що базуються на віковічних бджолярських традиціях. Однак його нібито проста тематика, хоч вона i несе відчутну зорову насолоду, є лише спокусливою містичною брамою до світогляду, що його Журавель постійно збагачує через свій винахідливий підхід до власної тематики. Дивлячись на нього іншими очима, можна ствердити, що проект «Пасіка» водночас не є тим, на що вказує його назвати - вуликом, зпроектованим та збудованим людиною, чий рід займався бджолярством впродовж багатьох генерацій.
[ Читать дальше ]
Олег Сидор-Гібелинда, 15 января 2009
Шляхом бджоли: унікальний проект Миколи Журавля
Процес народження артефакта споріднений до дозрівання меду, разом iз вибиранням його із стільника. I в першому, i в другому випадку маемо ескіз, збирання матеріалу, довгу, поетапну працю над реалізацією задуму, нарешті, донесения кінцевого продукту до вуст очей споживача. Тільки митцеві у своїй творчості все частіше доводиться поєднувати дві несхожі ролі бджоли та бджоляра, доглядаємого на вихователя, того, кого ведуть, i того, хто веде. інакше кажучи, треба бути майстерним у ремісницькій справі, але й не посрамити себе у льоті уяви, а це не кожному авторові по плечу. Лише тому, для кого, за виразом Григорія Сковороди, «незрівненно більша радість збирати мед, ніж його споживати» (27-ма з його «Байок харківських»).
[ Читать дальше ]
|