УКРАЇНСЬКА ПЕРСПЕКТИВА РЕТРОСПЕКТИВИ БАБАКА

Нетлінна вищість людського буття в лоні Пам'яті, споминів про "було" з переходами до "є" і тривогами за "я, мене, нас" - з коріння, з першоджерела одвічного "хто ми є?" - це плетиво думок у кре-ативній діяльності черкаського художника Миколи Бабака на моїх очах випромінює притягальність і щиру довіру до нього - до усього творче неспокійного, тріпотливого, що замислював іще на порах "перебудовної зорі" в часи малярських домагань під час пленерів у Седневі. Тоді М. Бабак спантеличив обивателя-совка могутньою тривогою композиції "Де ви, кати мого народу?" - безкомпромісною та інвективною більшовицьким "конструкторам" українського голодомору.
...Весни за веснами, а зими за зимами, step by step - човгання української ініціативи на бруківці світової цивілізації в очах всевидющих Бабака виявляє мудрість і всеосяжність традиційного ланцюга, де взаємоузгіднені детермінацією сутності "було і є".
На ірраціональному полі українського мистецького континууму активна присутність Бабака в останні два десятиліття є виясненням факту потужних променів трансавангарду з його культом зіронізованої Пам'яті - першоначала. Асамбляжі Бабака на численних виставках - то завжди було відкриття для цілого покоління "себе самого на порозі батьківської хати". Бабак під час творіння насолоджувався, розкошував, раював від напоїв "віщої води народного", а з фотографії він зробив поетичний інструмент мистецької Пам'яті. Зіжовклі зі старих альбомів світлини межової доби XX століття заяріли сучасними філософського плану інтенціями... Бабак надав їм масштабного звучання, монументального подиху, мікрокомпозиції любительських світлин на основі призабутих давніх технологій збільшив до одного метра у масштабі, як через лінзи потужного телескопа збільшують розгляд розмірів найдальших у нашій галактиці планет... Освятив нейтронами інтелекту сучасне ба-гатовирмірне поняття української ікони, народного символу, скажімо, кованого хреста, звичаю, наприклад, весілля або, навпаки, поховального обряду, і старої, сфокусованої до масштабів макро-анонімної фотографії... Розмаїття пар "ікона-фотографія", наче розмаїття з поняття трави на зеленому лузі - то остання сюїта "Української ретроспективи", шалені успіхи якої на різних проекціях-вернісажах московських, київських спантеличили перенасичену "наїдками" вторинних арт-пропо-зицій публіку і довели спраглу зголоднілість естетизуючого люду до першоджерельних мистецьких істин, зверсифікованих, як у прикладі Бабака, у первинносортний артпроект.
Бабак "освячує" фотографію промінням ікони, кованого в кузні хреста, "грою" дитячої ляльки, -структурує амбівалентні мистецькі ряди, суб'єктивізує канонічну модель іконостасу півтонами емоційної конкретної людської барви - "погляду крізь час", в об'єктиві свідомого. Він версифікує рукотворне і в панорамі інсталяції допомагає нам спізнати езотеричну суть "Тайної вечері" або мармеладовий присмак "Романсу кохання", тавтологічний прогрес велосипедоманії, що поєднує воднораз фарш серйозного і комічного... раптом щось незрівнянно чисте перед нами з архетипами лялькового вертепу, в "інсталяцій муштрі" порядку, що його організовує бодай промінчик спомину кожного про дитячі літа ("Мені тринадцятий минало..."). А поруч ті самі пари: воїн Іван - захисник християнства, ковальський хрест з вузлами гармонійної композиції цілого і фрагментів, що розділяє вітрину метафоризму пар "ікона-фото", які укомплектовано "підібрані" з дистанції історизму: воїн часів Першої імперіалістичної, Другої світової і "доблестньїй защитник Родиньї" часів сумної слави 60-х -70-х років XX ст. - усе це поруч з образами канонізованого Івана Святителя через світокрай придніпровської ікони XIX ст. є ряди Вічного: небесне і земне в порівняльній таблиці "Іван воїн"...
Пропозиції Бабака інтригуючі - заворожують магією авторського втручання, що зроджує ар-тоб'єкти-символи. Вони імпонують свіжим поглядом на місце кожної людини, особи в соціальному гнізді, яке є збірним поняттям народу, нації, держави... Тема "Діти твої, Україно" перевтілена в образну дистанцію, де єдність мистецького народного начала, що зреалізоване на стіні і продемонстроване поруч як декоративна рукотворність; ваговита ця єдність зроджує просторову еманацію "української перспективи".
Проекти Миколи Бабака перевершують сподівання стандартних мистецьких уявлень, він розгортає мистецьку ініціативу далі під новим кутом постмодерного мислення. У цьому виявляються авторські відкриття як шлях до незвіданого, тому що Бабак ніколи не стоїть на одному місці.

Олександр Федорук
академік Академії мистецтв України.
доктор мистецтвознавства

Нет сообщений