Михайло Сідлін, 14 января 2009

Михайло Сідлін про Миколу Бабака

“Новий регіоналізм Миколи Бабака протиборствує як глобалізації, так і трайбалізму, тому що він акцентує увагу на частковому, а не на загальному, звертається до локальних цінностей, а не до міфів раси, нації чи класу. Ідеологія пам’яті – метод опору міжнародній зрівнялівці.
Передусім, Микола Бабак поетизує рідне село. Він використовує фотографії дітей, ганчір’яні ляльки, наївний портрет, створюючи образ своїх предків та їхнього оточення. Але значення його інсталяцій не зводиться до любування минулим. Вони прокладають новий шлях для українського сучасного мистецтва …”

[ Читать дальше ]

Михайло Сідлін, 14 января 2009

МИСТЕЦТВО РЕГІОНАЛЬНОГО АВАНГАРДУ: ФОТОІНСТАЛЯЦІЇ МИКОЛИ БАБАКА

Авангардним нині може бути лише регіональне мистецтво. Воно пов'язане з радикальною позицією художника, що творчо втілює такі поняття, як "історія", "народ", "місцевість".
Транснаціональні корпорації панують в міжнародній економіці. Міждержавні союзи визначають політичний розвиток країн-учасниць. Однотипні телесеріали і поп-шоу задають єдиний тон масової культури. Інтернет створює єдине інтелектуальне середовище. Проблема ідентичності у цьому глобалізованому суспільстві постала набагато гостріше, оскільки традиційні способи ідентифікації у новому довкіллі не спрацьовують. І вирішення цієї проблеми постає як головне завдання художника.
У мистецтві авангарду початку XX століття існувало двоїсте ставлення до історії. З одного боку - різка втрата зв'язку з дотеперішньою художньою традицією, з протилежного -звернення до минулого як до джерела іншого досвіду світобачення: таким був інтерес Гон-чарової та Ларіонова до скіфських бабів.
Фотоінсталяції Миколи Бабака розривають сув'язь із українською традицією "великої картини". Його новий монументалізм пов'язаний із зверненням до української сільської фотографії.

[ Читать дальше ]

Олександр Федорук, 14 января 2009

УКРАЇНСЬКА ПЕРСПЕКТИВА РЕТРОСПЕКТИВИ БАБАКА

Нетлінна вищість людського буття в лоні Пам'яті, споминів про "було" з переходами до "є" і тривогами за "я, мене, нас" - з коріння, з першоджерела одвічного "хто ми є?" - це плетиво думок у кре-ативній діяльності черкаського художника Миколи Бабака на моїх очах випромінює притягальність і щиру довіру до нього - до усього творче неспокійного, тріпотливого, що замислював іще на порах "перебудовної зорі" в часи малярських домагань під час пленерів у Седневі. Тоді М. Бабак спантеличив обивателя-совка могутньою тривогою композиції "Де ви, кати мого народу?" - безкомпромісною та інвективною більшовицьким "конструкторам" українського голодомору.
...Весни за веснами, а зими за зимами, step by step - човгання української ініціативи на бруківці світової цивілізації в очах всевидющих Бабака виявляє мудрість і всеосяжність традиційного ланцюга, де взаємоузгіднені детермінацією сутності "було і є".

[ Читать дальше ]